Андрій Холодов: “Щодо критики, то не помічають лише тих людей, які нічого не роблять.”

   Є люди, про яких складають легенди.  Їм приписують різне. Ім’я цієї людини нещодавно з’явилося у ЗМІ, але воно вже у всіх «на вустах».  Як його тільки не називали під час виборчої кампанії до парламенту: і «тютюновий король», і «кум Медведчука», і «цар МАФів», і «олігарх з віллою за кілька млн євро»…

  Ми особисто поспілкувалися з ним, щоб дізнатись, що правда, а що вигадка.

  Знайомтеся, депутат Верховної Ради ІХ скликання від партії «Слуга Народу» — Андрій Холодов.

 

  Коли Ви вирішили балотуватися в депутати, чи одразу визначилися з вибором комітету? Ви від початку хотіли увійти до робочої групи з питань оподаткування? Чи мали Ви вже готовий пакет законопроектів?

Підготовлених законопроектів у мене не було, але було певне бачення того, що хотілося б змінити першочергово. Враховуючи, що у політиці я нещодавно, а весь час працював у сфері бізнесу, я чітко розумів, що необхідно людям. Насамперед, необхідно зупинити відтік людей за кордон, щоб вони залишалися, працювали, жили в Україні та піднімали її економіку. По-друге, покращити мобільний зв’язок, і це Президент поклав у програму розвитку партії. По-третє, спростити процедуру залучення інвестицій в Україну, щоб інвестори сприймали Україну, як країну з простими правилами інвестування. Інвестор йде простим шляхом: він відкриває рейтинг Doing Business, і обирає одну із перших 20-30 країн у списку. Хотілося б, щоб Україна перемістилася із дев’ятого десятка і потрапила до топ-20 країн цього рейтингу.

 Ви в бізнесі вже давно, а бажання прийти в політику з’явилося тільки зараз. З чим це пов’язано? Можливо з тим, що Ви підтримуєте курс нинішньої влади, або знайшли конструктивні  пропозиції у програмі влади і вирішили їх підтримати? Чи Ви просто прийшли до того, що бізнесу дуже важко працювати, якщо немає своїх людей у політиці, які будуть регулювати законодавчий пакет?

  Я працюю вже більше двадцяти п’яти років у бізнесі, і для мене останні п’ять років за каденції Президента Порошенко здалися найважчими, враховуючи, що після обрання Януковича, люди дали величезний кредит довіри Порошенко. А особливо за останні два-три роки його правління я чітко розумів, якщо ця ситуація не зміниться, то ані я, ані моя сім’я ніколи не повернуться до України. Тому після заяви Володимира Олександровича Зеленського 31 грудня, що він балотуватиметься в президенти, я для себе одразу вирішив, що хочу підтримувати цю людину, я йому вірю (як і багато українців, як виявилося). І я брав найактивнішу участь у роботі київського штабу. Тому я прийшов з командою Президента, і вірю йому, і вірю в ті справи, які він робить разом з парламентом.

 Коли Ви стали депутатом, то відразу ж потрапили у поле зору ЗМІ, і навколо Вас був справжній шквал критики. Як Ви взагалі ставитеся до публічності, і чи плануєте у майбутньому бути публічним депутатом для того, щоб хоча б себе захищати в публічному просторі?

Гарне запитання. Почну відповідати з кінця. Дійсно, людина, яка приходить у політику, повинна для себе визначитися, чи хоче вона бути публічною, чи ні. Поки дозволяють вік та здоров’я, напевно, хотів би стати публічною особою, і на сьогодні для себе я намагаюся виділяти час, щоб розвиватися в цьому напрямку.

  Ви маєте на увазі ораторську майстерність та майстерність риторики?

 І не тільки. Але це непросто у форматі турборежиму, дуже важко знайти час для уроків. Про себе особисто і мови бути не може – я кардинально змінив образ життя. Щодо критики, висловлюсь так, що не помічають лише тих людей, які нічого не роблять. Якщо проаналізувати критику в мою адресу, враховуючи двадцять п’ять років роботи на цьому ринку, в цій країні і в цьому місті, то фактично її можна визначити, як висловлювання емоційного характеру, оскільки компрометуючої інформації на кшталт крадіжок,  зв’язків із кримінальними угрупованнями, чи якогось відношення до кримінальних справ не було.

 Добре відомо, як вміло зараз перекручуються факти, але навіть на програму «Схеми» можна подати до суду.

 Так, можливо я буду радий так зробити. Наприклад, остання критика від 24 каналу: було зібрано весь бруд, і публічно його оприлюднено. Це на їх совісті, я за п’ятдесят днів роботи парламенту до цієї ситуації звик і розумію, що легко протистояти шквалу критики просто неможливо.

 Це навіть критика не проти Вас, а загалом проти команди Зеленського.

 Моя позиція така: я повинен своїми справами довести свою позицію і свої прагнення. А те, що будь-яку людину можна облити брудом – це очевидно. Пошукайте в інтернеті інформацію про будь-яку людину, яка щось хоче змінити, і бореться особливо з людьми, які до сьогодні захищають свій бізнес і свої потоки з часів влади Порошенко, і знайдете багато компрометуючої інформації, адже з такими воліють боротися постійно. А особливо з депутатами, які прагнуть щось змінити. Наприклад, на сьогодні розглядається законопроект 2047 щодо оцінювачів. Звичайно, це інтереси певних людей та фінансово-промислових груп щодо землі, підвищення рентних ставок на газ, на залізну руду. Зазвичай, у цьому випадку депутат буде перетинатися з інтересами промислових груп, і йому буде нелегко.

 У Вашій партії зараз є кілька суперечливих законопроектів. Чи є у Вас особисті межі, які Ви не захочете переходити? Якщо Ваша позиція не буде співпадати з політикою партії, чи зможете прийняти рішення про складення мандату?

  Щодо складення мандату у мене є своя особиста позиція, яка склалася, коли Президент задекларував свою програму, балотуючись на вибори. Я також беру участь у економічних програмах нашого комітету, і для мене особисто критичним є момент монополій, які на сьогодні працюють. Де-факто монополії отримують надприбуток за рахунок будь-якого споживача – це було видно і зрозуміло, коли була формула “Роттердам-плюс”. У підсумку за це все платив кінцевий споживач – звичайний українець, пенсіонер, у якого і так не вистачає грошей. Тому для мене це завжди критично. Наразі я прикладаю всі зусилля, щоб з цим боротися, і, зокрема, можна спостерігати тенденцію, що мене вже пов’язують з якимись брудними справами, особливо у тютюновому бізнесі. Я розумію, що є монополіст тютюнового бізнесу, чи будь-якого іншого, але ж кожен повинен працювати за законом: і монополіст, і виробник, який постачає йому продукцію. Тому я складу мандат тоді, коли зрозумію, що всі мої зусилля для того, щоб змінити ситуацію, згідно з програмою Президента, будуть нівельовані діями Уряду або груп нашої фракції, або, можливо, Офісом президента. Для мене це дуже критично, адже я прийшов щось змінювати.

 Чи бачите Ви себе у виконавчій владі?

 Так, якщо це стосується міста Києва. Я люблю це місто, люблю і його жителів, люблю Україну і її людей. Я багато подорожував і добре знайомий з людьми інших національностей, і для мене Україна – моя Батьківщина. Я хочу сюди повертатися, щоб мої діти тут жили, навіть якби вони навчалися в інших країнах.

 Тобто, для прикладу, в профільне міністерство з питань оподаткування або на митницю не пішли б працювати, а до київської муніципальної влади — так?

 Так.  Все, що пов’язано з містом, для мене є близьким і зрозумілим, що необхідно для прориву у певних напрямках та досягнення успіху.  Я закінчив транспортний університет і розумію проблеми нинішньої транспортної сфери: що потрібно людям, які живуть з цим кожного дня.  Ситуація із високою платою за проїзд серйозна — оскільки вартість проїзду у Києві як у Відні, а це на день мінімум євро, але у Відні зовсім відмінна від київської транспортна інфраструктура.  Партія Зелених п’ять років тому запропонувала програму, згідно якої кожен житель Відня, що підтримує цю партію, зможе гарантовано витрачати на проїзд євро на день. Тому вони купують проїзний квиток, який коштує 350 або 360 євро на рік, і пасажири отримують комфорт, який неможливо отримати в Києві за однакову вартість.  Ми можемо зробити подібне у нас, було б бажання. Поки на це немає політичної волі. Я вважаю, у Президента є політична воля зробити якісні зміни, а нам необхідно втілити їх в життя і отримати результат. Ми готові.

  Як ми розуміємо, до 8 грудня вибори не встигнуть підготувати?

  Напевно, ні.

  Тобто їх доведеться перенести на наступний рік?

 На сьогодні законопроект 2143-3, який подав Ткаченко з групою депутатів, ще не пройшов процедуру голосування у другому читанні, тому вибори, швидше за все, будуть відбуватися у квітні-травні 2020 року.

 Багато хто цікавиться, як можна буде отримати партійний прапор, щоб стати депутатом місцевого рівня?  Які вимоги будуть у партії? Чи будуть якісь соціальні ліфти, конкурси?

 Я не беру участь у цьому і відповісти на це питання не можу, але я розумію, що ті депутати, які зараз знаходяться в Київраді, будуть  прагнути потрапити туди знову. Тому, яке рішення прийме партія, я поки не розумію, лише відомо, що це питання буде розглядатися тоді, коли буде прийнятий Закон про столицю. Тоді ж визначаться і з датами виборів. Оскільки є ще понад шість місяців – моя відповідь буде передчасною. Зрозуміло, що Київ – досить цікавий майданчик для депутатів, і для районних також. І, до речі, законопроект про столицю передбачає збільшення ролі районних рад. Ми прямуємо за європейською моделлю, коли районні ради мають повноваження — це частина програми децентралізації, і Київ –перше місто, на прикладі якого побачимо, як вона буде працювати.

 Яке Ваше ставлення до факту, що раніше депутатство було громадською роботою, а тепер – повноцінна робоча діяльність, яка підлягає декларуванню?

 Напевно, коли я приймав рішення, стати народним депутатом чи ні, я, відверто, не думав про це. Але зараз розумію, що це – нормальний процес і в моєму випадку мені приховувати нічого. Я останні десять років доброчесно декларував свої доходи – так робила вся моя сім’я: я і дружина — і мені нема чого боятися.

 Як взагалі Ваша сім’я поставилася до ідеї йти в політику? Адже певна публічность обов’язково присутня , яка не завжди приємна…

 Насправді сім’я мене в цьому питанні підтримала, і, звичайно, це було важким рішенням. Природно, що дружина, у якої є діти, буде відстоювати закони сім’ї, і чоловік також повинен бути в колі сім’ї, і я теж з цим згоден. Оскільки я вже перебуваю в процесі – треба набратися сил і чимось пожертвувати. І в моєму випадку це особисті інтереси та інтереси сім’ї, якими я жертвую в інтересах тих, які я задекларував як народний депутат разом із всією нашою фракцією.

 Коли у Вас є вільний час, як Ви його витрачаєте, чи є у Вас хобі?

 На сьогодні моє хобі – це вчити регламент Верховної Ради і Конституції України. До того ж раз на місяць, може, видатись нагода, щоб поїхати на рибалку або полювання. Раніше я активно займався спортом, зараз це все довелося «поховати». Це дуже складно, і тому людині, що приймає таке рішення, потрібно дуже добре подумати. Але я, зокрема, дуже цілеспрямована людина, і з труднощами вмію справлятися. Мій бізнес завжди супроводжували труднощі, завжди доводилось вирішували якісь проблеми.

 Назвіть три книги, які Ви вважаєте основами формування особистості, які повинна прочитати кожна людина, яка хоче досягти в житті власну big idea і, дійсно, реалізуватися?

 Це дуже особисте питання і, якщо ми говоримо про людину, яка розуміє, що вона хоче стати політиком або економістом, то рекомендував би ті книги, які на мене справили враження, а саме – книги наших російських класиків Достоєвського, Чехова. Я б радив усім прочитати історичні книги, в яких закладена столітня і двохсотлітня історія відносин Європи, Східної Європи, наприклад, книга «Загибель Титану». Я завжди намагався читати або класику, або ті книги, які пов’язані з історією. Книга, яка перевертає мислення — це, припустимо, «Трансерфінг реальності» Вадима Зеланда.

 Ви вірите в те, якщо людина пише афірмації, дійсно планує і чітко знає, чого вона хоче, це приходить до її життя?

 Я думаю, так. Спосіб мислення людини визначає її реальність. Якщо людина на позитиві, налаштовує себе на позитив, то вона  і отримує його. Якщо від початку людина з негативом – то й надалі вона притягує до себе негатив. Мені дуже подобається Джорджо Вазарі – чоловік, який побудував багато будинків в Італії, визначна людина для мене на рівні Цезаря, Макіавеллі. Ми все одно свого часу повторюємо помилки, зроблені попередніми поколіннями.  Коли під час подій 2014 року до влади прийшов Порошенко, під час «Революції гідності», я сів і ще раз перечитав книгу Булгакова «Біла гвардія».  Чому? Тому що в цій книжці можна було побачити ті зміни, які відбувалися сто років тому.

 Чи вважаєте Ви перемогу Зеленського мирною революцією?  Адже, по суті, це була революція.

 Я думаю, що так.  Це була революція свідомості, коли люди дійсно побачили, як їх обдурюють, і більше не хотіли, щоб так і далі тривало.  Як сказав Володимир Олександрович Зеленський на стадіоні: «Я — Ваш вирок». І я це підтверджую.

Анастасія Рагімова

 

В тему

Discussion about this post