Чи готова Україна до електронних виборів за європейським зразком?

 

Чи готова Україна перейти на новий рівень політичних технологій? Які при цьому переваги та ризики? Над цим питанням розмірковує

Анне Биковаполіттехнолог, директор політичної агенції AG group

 

Цивілізований світ сповідує тенденції діджиталізації та прагне до електронного майбутнього. Вирощування агрокультур на інших планетах, проведення операцій нанороботами, масовий перехід на електромобілі … Інновації стосуються всіх сфер життя, зокрема, виборчого процесу. Електронні урни, сканери бюлетенів, термінали з сенсорними екранами — реалії виборчого процесу розвинених країн. Прасування прапорів радянськими прасками і прив’язані ручки в кабінках для голосування — реалії виборчого процесу в Україні.

 

Що таке електронне голосування?

 

Електронне голосування — процес голосування на виборах, що включає, по-перше, електронні засоби голосування, по-друге, електронні засоби підрахунку голосів. Електронні засоби голосування (електронні урни, сканери, спеціальні термінали) — це інноваційне досягнення сучасності. А ось технології електронного підрахунку голосів відомі світові вже 50 (!) років. Вони застосовувалися на виборах з 1960-х років за допомогою перфокарт, які в наші дні замінені на більш компактні та швидкі носії інформації. Для України найкращим зразком у впровадженні системи електронного голосування є Європа. Спробуємо розібратися, як це виглядає на практиці.

 

Один із класичних варіантів електронного голосування на виборчій дільниці в європейських країнах відбувається так: виборець приходить на свою ділянку, де встановлюється його особистість і право брати участь у виборах. Він отримує штрих-карту і заходить до кабінки, де вставляє її в спеціальний термінал. На дисплеї терміналу з’являється зображення бюлетеня з інформацією про кандидатів. Виборець робить свій вибір, натиснувши на потрібного кандидата, і термінал зберігає рішення та персональний код. Після цього друкується чек, який підтверджує факт голосування.

 

У яких країнах вибори проходять в електронному форматі?

 

 На сьогодні у світі налічується 17 країн, які використовують систему електронного голосування, серед яких — Бельгія, Бразилія, Великобританія, Франція, Філіппіни, Індія, Канада, Нідерланди, США, Швейцарія, Естонія. Ці країни — абсолютно різні за географічним положенням і адміністративним поділом, та це не стає перешкодою для проведення електронних виборів.

Яскравий доказ цієї тези – практика Філіппін. Цей архіпелаг, що складається з 7 107 окремих островів, успішно перейшов на електронну систему виборів у 2010 році. У Філіппінах була обрана технологія сканування бюлетенів. Сканер зчитує чекбокси — «галочки», позначки, проставлені виборцем, і записує цифрове зображення кожного бюлетеня.

Як бачимо з переліку, наведеного вище, значна кількість європейських країн обирає саме електронний формат виборів. Наприклад, в Естонії електронне голосування починається за тиждень до дня виборів і дозволяє кожному естонцю вдома за допомогою своєї id-карти і спеціального сканера віддати свій голос. У 2007 році 30 000 естонців скористалися такою альтернативою стандартному походу на ділянку, у 2011 — 140 000, а у 2015 — вже 170 000 людей. Недарма Естонію називають державою, де перемогла електронна демократія.

 

Навіть наш найближчий сусід, Російська Федерація, планомірно впроваджує комплекс електронного голосування. На виборах в Державну думу у 2011 році електронними урнами були оснащені 320 ділянок, на президентських виборах у 2012 році — 337 ділянок у семи суб’єктах федерації.

 

Якими є плюси й мінуси електронного голосування?

 

Виходячи з особливостей технології та досвіду багатьох країні, можна виділити наступні переваги та ризики електронного голосування.

 

Переваги/плюси Ризики/мінуси
    • скорочення ручної праці
    • скорочення бюрократії
    • відображення ходу голосування в реальному часі
    • автоматичний підрахунок голосів
    • комфортне голосування для людей з особливими можливостями
    • швидке визначення результатів
    • криптографічний захист
    • екологічність процесу
    • відповідність принципам демократичних виборів
  • зниження рівня фальсифікацій
  • збільшення явки виборців
    • голосування тільки на своїй дільниці
    • необхідна велика кількість висококваліфікованих  IT-спеціалістів
    • вразливість до хакерських атак
  • ментальна неготовність виборців
  • необхідність доопрацювання виборчого законодавства
  • ризик технічного викривлення результатів 
  • висока вартість впровадження системи

 

Як бачимо, серед основних переваг — скорочення трудових і часових витрат, економія, безпека і швидкість. Замість стандартних 10-15 хвилин на голосування одна людина може витратити 5-7 секунд. Важлива і легка доступність голосування для людей з особливими можливостями, наприклад, з вадами зору або обмежених у пересуванні. Електронні системи можуть використовувати навушники, педалі, джойстики та інші пристосування.

 

Серед мінусів — висока вартість впровадження і ризик спотворення результатів. Грає свою роль і ментальна неготовність. Судячи з думок українців, далеко не всі з них готові розлучитися з класичною радянською системою голосування. Ми довіряємо системам інтернет-платежів (WebMoney, PayPal), сервісам інтернет-банкінгу (Приват24), але не готові відмовитися від прив’язаної ручки в кабінці для голосування? Хотілося б вірити у протилежне.

 

Що стосується вартості, то для її зменшення є альтернатива — інтернет-голосування вдома або телеголосування. Телеголосування — це інтерактивне голосування методом здійснення дзвінка на спеціальні телефонні номери (наприклад, голосування глядачів під час Євробачення). 

 

Чи готова Україна до електронних виборів?

 

Думки експертів з приводу готовності України до переходу на E-voting розходяться. Наприклад, глава Комітету виборців України Олексій Кошель каже про те, що «в найближчі десятиліття не може бути й мови про введення в Україні електронного голосування. Головна причина — неможливість забезпечити безпеку інформації».

 

А естонський політолог Івар Талло хвалить український IT-сектор, але критикує бездіяльність держави: «Україна займає у світі четверте місце з експорту електронних послуг. Але держава досі не навчилася залучати активність підприємців і бізнесу для покращення самої себе».

 

Дійсно, Україні слід планомірно переходити на систему електронного голосування. Чи готова зараз Україна до електронних виборів? На мою думку, ні. Причина — недостатня кількість коштів і потрібних фахівців. Ми навіть не змогли вчасно оприлюднити результати зовнішнього незалежного оцінювання, довівши до панічного стресу тисячі школярів.

 

Чи готова Україна сьогодні до електронного голосування — однозначно, так. Перевага системи електронних виборів якраз і полягає в тому, що її легко розділити на етапи: голосування, збір і підрахунок голосів. І навіть впровадження першого етапу (електронного голосування) стане першим кроком на шляху до швидких і прозорих виборів. А також підвищить явку, яка виступить запобіжником високого рівня фальсифікацій, від яких ми страждаємо на кожному електоральному колі.

 

В тему

Discussion about this post