Насіб Рагімов: “Українці більше не хочуть голосувати серцем, довіряти красномовним обіцянкам, а хочуть голосувати розумом”

Подія, яка визначить перспективу розвитку України на наступні п’ять років – це другий тур виборів президента України. Можна без перебільшення сказати, що цього з нетерпінням чекають усі, адже від остаточного результату виборів залежатиме не тільки особа «гаранта», який стане уособленням піраміди  влади, а й визначить майбутній вектор розвитку країни. Крім того, електорат отримає виключну можливість не тільки дати об’єктивну оцінку діяльності чинного глави держави, але й надати йому або позбавити його шансу займати цей пост наступні п’ять років.

Поки що ця оцінка, скажемо відверто, є дуже невисокою – результати досліджень українських соціологів свідчать про те, що більше 70% українців вважають, що країна рухається в неправильному напрямку.

Очевидно, що ці дані і зумовили той факт, що участь у передвиборчій боротьбі за найвищу посаду країни в першому турі взяла рекордна кількість кандидатів. І тому вони вдало використовували політичну особливість українців, а саме — голосувати не розумом, а серцем – та не особливо турбувалися про якісне наповнення своїх передвиборчих програм, вважаючи за краще, як це вже давно повелося, все більше вдаватися до популізму. Передвиборчі програми кандидатів, і практично кожна з них рясніє обіцянками: зупинити військові дії на Донбасі, повернути окуповані території Донецької, Луганської областей, анексувати Крим, знизити ціну на газ і тарифи ЖКГ, скоротити кількість народних депутатів, розширити або зменшити повноваження президента, підвищити зарплати, пенсії, створити нові робочі місця, привести Україну в ЄС і НАТО, завершити або скасувати певні реформи. Ну і звичайно ж — боротьба з корупцією, без якої зараз просто не можна.

Щоб якось виділитися із загального потоку кандидатів, деякі із них вирішили піти ще далі, пропонуючи зовсім вже екзотичні «фішки»: починаючи із розстрілу корупціонерів і легалізації легких наркотиків до заборони дітям чиновників вчитися за кордоном, виплат по 100-400 тис. грн.. на народження дітей, та відмови підвищувати тарифи відповідно до рекомендацій МВФ. Загалом кожен із них показав, на що він здатний. Та чи допомогло це їм в першому турі?

Єдине, що так і не вдалося з’ясувати у всьому цьому розмаїтті передвиборчих обіцянок — це кінцевий результат перебування кандидатів на посаді президента: що врешті буде досягнуто, які якісні зміни отримає держава, якими будуть основні пріоритети майбутнього президента, і якими стануть шляхи досягнення цього. Тому що за Булгаковим, «для того, щоб керувати, потрібно, як-не-як, мати точний план на певний, хоч більш-менш пристойний період». Потрібна конкретна стратегія, що дозволяє не тільки забезпечити ефективний перехід України від теперішнього в певне майбутнє (на 2-5 років вперед), але й реальне бачення, яким буде політичний і економічний курс країни, за допомогою яких механізмів відбуватиметься розвиток ключових галузей економіки, залучення інвестицій та інновацій, а також збереження трудового потенціалу країни, —  без втілення цього в життя всі передвиборчі обіцянки стають просто фікцією.

Також здаються досить туманними шляхи вирішення військового конфлікту на Донбасі. Обіцянок зупинити бойові дії і повернути окуповані території хоч відбавляй, а чіткої стратегії досягнення кінцевого результату немає. А без цього реалістичність обіцянок виглядає вельми сумнівною.

Те ж саме стосується і процесу входження в ЄС і НАТО, яке нещодавно парламент вирішив закріпити в Конституції України. Однак тут треба розуміти, що це не самоціль, а лише тактичний підхід, що дозволяє досягти кінцевого результату. Кінцевим результатом таких змін можна вважати рівень життя високоіндустріальних європейських держав, наприклад, Німеччини чи скандинавських країн.

Українці більше не хочуть голосувати серцем, довіряти красномовним обіцянкам, а хочуть голосувати розумом. До цього їх змушує об’єктивна реальність — вони хочуть бути впевненими в завтрашньому дні, впевненими в можливості спокійно працювати, знаючи, що держава забезпечить їм порядок і безпеку, подбає про їхнє здоров’я, забезпечить гідну освіту їхнім дітям, а також забезпечить їхню старість. Тому вони вже не хочуть задовольнятися гаслами на білбордах і рекламою на ТБ, а намагаються детальніше проаналізувати передвиборні програми кандидатів. А значить, є певна надія, що ці вибори стануть першими, коли українці, нарешті, зроблять свій вибір не серцем, а розумом.

Насіб Рагімов

В тему

Discussion about this post