Анатолій Кінах: «Вибори — це наш шанс змінити якість системи, зробити її більш ефективною, результативною, щоб вона працювала в першу чергу на користь людей.»

Він — людина-високопосадовець, людина, що обіймала дуже високі посади в українській владі. Він був міністром, депутатом кількох скликань та навіть прем’єр-міністром. Його називають “людиною у футлярі”. І ми дізнаємося, так це чи ні. Про свої професійні принципи та відносини з президентами, про ставлення до вищих сил, про ідеальний образ українського підприємця та боротьбу із світовою кризою в Україні нам розповів Анатолій Кінах.

 

Анатолію Кириловичу, я знаю, що Ви очолюєте «Союз промисловців і підприємців». Багато хто з підприємців дуже страждає від нашої держави, вони не знають, що робити, як себе захистити, іноді навіть кидають бізнес і йдуть у політику, аби приймати якісь рішення, закони, які б захищали інтереси бізнесу. Чи буде ефективним для бізнесмена прийняття такого рішення? Чи краще залишатися на місці, знайти представника, наприклад, Вас, який об’єднає людей, які будуть розуміти проблеми підприємців та вирішувати їх у Верховній Раді?

Нам дуже важливо особливо зараз, у часи великих іспитів для України, створювати всі умови, підтримувати розвиток громадянського сучасного суспільства. Це, у тому числі, фактор консолідації, який є необхідним, щоб перемагати у світі, де ми живемо. Що стосується впливу, то, безумовно, дуже важливо, щоб у державі постійно існував рівноправний діалог між державою та громадянським суспільством, владою та бізнесом. Я впевнений, що та держава, яка у своїх рішеннях в політиці, законах, нормативних актах, в правилах розвитку економіки враховує досвід, інтелект тих, хто працює в реальному секторі економіки, бізнесу, менеджменту, така держава має більший шанс стати набагато успішнішою, ніж інша, яка це не використовує.

Бізнесменам йти у владу я б не радив. Я постійно кажу нашим системним бізнесменам, всім, хто «на слуху», що потрібно формувати правила гри, а не намагатися мати свого ручного міністра чи депутата в парламенті. Повинні працювати фахівці, у тому ж парламенті повинні працювати економісти, соціологи, юристи…

 

Але зараз там сидять люди навіть без вищої освіти, будемо відверті…

Так. І це потрібно змінювати. Бо на цей час, враховуючи власний досвід (позаду п’ять урядів, п’ять складів парламенту), мене турбують не лише ці прояви соціально-економічної кризи, але й те, що я відчуваю, наскільки йде деградація інститутів влади і за моральними, і за професійними, і за державницькими принципами. Це дуже небезпечно. Без ефективності державного правління інститутів, які спрямовані на інтереси людей і держави та працюють на сучасному рівні, дуже важко перемагати у тих іспитах, які ми відчуваємо у зовнішньому та внутрішньому просторі.

Тому сьогодні питання державного менеджменту, питання ефективності інститутів влади дуже нагальне, бо стосується нашого майбутнього. Вибори — це наш шанс змінити якість системи, зробити її більш ефективною, результативною, щоб вона працювала в першу чергу на користь людей.

 

Ваша організація «Союз промисловців і підприємців» об’єднує досить багато підприємців. Я впевнена, що у вас є якісь загальні збори, ви обговорюєте нагальні питання. З якими проблемами звертається український бізнес, і від чого він потерпає?

У нас працює хороша система, яка об’єднує десятки структурованих організацій бізнесу — від хімічної галузі до ІТ. Працює на постійній основі Антикризова рада об’єднань бізнесу, що представляють усі галузі економіки і працюють за принципом: 5% — констатації, а 95% — конкретні пропозиції, бачення того, що необхідно робити, і як. Зараз на столі у президента, комітетах, фракціях парламенту є програма, яка напрацьована українським структурованим бізнесом — «Антикризова програма. Платформа економічного патріотизму. Невідкладні заходи». Мова йде про те, що той чиновник, який не розуміє важливість створення робочого місця на українській землі, ніколи не буде патріотом і не буде ефективним у своїй діяльності.

Але, на жаль, коефіцієнт корисної дії, з точки зору виконання, дуже низький. У нас зібралася ціла купа позитивних відгуків від президентських структур, уряду, парламенту, але, як ми проаналізували, дуже малий відсоток наших пропозицій знаходять потім у конкретних рішеннях, законах, указах, постановах уряду. Ця імітація діалогу дуже небезпечна. Вона різко знижує якість державної політики. Більш того, ви знаєте, що у наших умовах, коли Україна одночасно захищає свою територіальну цілісність, свій цивілізаційний вибір, плюс тенденції деградації інститутів влади, діалог має ще більш принципове значення. Це не тільки можливість залучити досвід тих, хто працює у реальних умовах. Це як подушка безпеки. Коли буде діалог – у нас буде шанс вирішувати наші проблеми цивілізованим конституційним шляхом. Проблема не зникає, але вирішується потім, і ми знаємо, якими методами.

 

Якими особистими якостями повинен володіти бізнесмен?

З цього приводу є маса досліджень, включаючи майстер-класи. Але є дослідження, які підтверджують, що займатися підприємницькою діяльністю та бути бізнесменом може бути 4-7% від загальної кількості людей. Я думаю, що це відповідає дійсності, бо підприємець — це особа, яка, по суті, концентрує в собі те, що і міністр фінансів, і президент, і міністр економіки… Це робота 24 години на добу. Щодо особистих якостей підприємців, то я впевнений, що це дуже цікаві, багатосторонні люди, які працюють в умовах об’єктивної конкуренції. А вона вимагає постійного вдосконалення не тільки якості продукції чи послуг, але й особистості. Я мрію про те, що прийде час, коли статус підприємця буде мати високий рівень у нашому суспільстві, бо саме підприємництво – це основне джерело середнього класу, що є основою розвитку стабільності і демократії у всіх розвинених країнах. У нас його практично немає. А це джерело платоспроможності населення та цінностей демократичного суспільства.

 

Ви обіймали досить високі посади, були депутатом кількох скликань, були міністром, прем’єр-міністром. Як Ви вважаєте, на якій посаді Ви були найефективнішим як менеджер?

Важко сказати. Тут має бути погляд зі сторони. Але я пишаюся показниками свого уряду, які були дуже непоганими. В основі їх діяльності було не тільки зростання відсотків ВВП, але й зростання якості життя людей та їх платоспроможності. Я пишаюся тим, що практично на кожен відсоток зростання ВВП ми давали мінімум 2-3% зростання реальних доходів наших громадян.

Чи вірите Ви в долю? Я впевнена, що коли Ви приїхали підкорювати столицю, то навіть не уявляли, що будете міністром чи балотуватиметеся у президенти…

Я думаю, що доля — це деякий синтез вищих сил, які є. Однозначно я в це вірю. І в синтез твого власного шляху, який ти обираєш, і твоєї праці. А те, що стосується тих чи інших посад, то я працював практично на всіх посадах, з усіма президентами, але з жодним з них не працював і не буду працювати за принципом особистої відданості. Я вважаю, що коли людина працює на державній службі, то принцип особистої відданості недопустимий. Сам статус «каже», що ти працюєш і повинен працювати на основі інтересів держави та суспільства. Робота на основі особистої відданості створює ризики для ефективності роботи на благо людей та держави. З кожним з президентів я працював поки відчував, що не перейдено ту межу, яка дає можливість співпраці. З деякими я «бив горшки»…

Пам’ятаю зустріч з Порошенком через декілька днів після його інавгурації. І перше, що я тоді йому запропонував, це підготувати указ «Про вдосконалення кадрової політики». За ним у основі кадрової політики Президента України мали бути досвід, професійні знання, моральні, державницькі позиції людини, а не особиста відданість, партійна квота чи метушня навколо ресурсів.

 

В інтернеті про Вас немає жодної негативної інформації, але інколи пишуть про Ваше рішення, — коли Ви від партії «Наша Україна» перейшли до «Партії регіонів». Тоді якраз і писали, що це зовсім різні політичні світогляди. Ось це і буде Вашою відповіддю, що не потрібно бути особисто відданим тій чи іншій людині, а необхідно бути відданим державі?

Це окрема тема. Коротко. Це був 2007 рік. На Україну насувалася світова фінансова криза. На жаль, діючий на той час президент це не дуже розумів. Я вважаю, що президент Ющенко, незалежно від того, хто за нього голосував, повинен був об’єднувати державу. Він не послухав. Це була основа наших розбіжностей. І ви бачите, що це відбувається у тому числі і зараз. Наскільки цей поділ людей на сорти, протистояння у суспільстві заважає нашому розвитку як суверенної держави! Я тоді зняв із себе повноваження народного депутата, голови Комітету з питань національної безпеки, і у 2007-му році очолював економічний блок уряду, з тим щоб зробити все, щоб фінансова світова криза не наробила величезної шкоди, з точки зору нашого економічного розвитку. На жаль, у декого тоді здали нерви; було організовано дострокові вибори парламенту, і в той час, коли весь світ долав прояви фінансової кризи, в Україні йшло дуже брудне змагання на рівні президента Ющенка та прем’єра Тимошенко, взаємні образи. Тільки за 2 роки ми втратили тоді 15-16% ВВП. Дотепер ми не вийшли на рівень, який у нас був у 2007-му році. Ось ціна цього протистояння.

Тому я хотів би ще раз підкреслити: коли мова йде про державну службу, в основі мають бути не особиста відданість, не партійна відданість, а інтереси держави.

Бесіду вела Анастасія Рагімова

В тему

Discussion about this post