Максим Березкін: Без інновацій немає майбутнього

Максим Березкін – директор інтегрованої агропромислової групи компаній GREENSTONE, в минулому голова наглядової ради групи «Креатив». Молодий  підприємець, робота якого характеризується інноваційним підходом до ведення аграрного бізнесу і тваринництва в Україні. Його бізнес-інтереси охоплюють найрізноманітніші напрямки: агросфера, тваринництво, маслопереробне виробництво, портовий термінал, нуклеус-ферма та ін. Про проблеми розвитку бізнесу в сучасних українських умовах буде йтися далі.

Назвіть, будь-ласка, найбільші труднощі у веденні аграрного бізнесу?

Аграрний бізнес – це досить консервативна галузь, у якій дуже рідко зустрічаються інноваційні та ризиковані проекти.  Підприємцям зручніше працювати в уже відомій класичній схемі, отримувати прогнозований і абсолютно конкретний прибуток. Найскладніше в аграрному бізнесі – це введення інновацій і дотримання таких тенденцій, які показують в загальносвітовому масштабі найкращі результати.

Мені відомо, що раніше Ви працювали лише в аграрному напрямку, а потім вирішили займатися тваринництвом. Чому Ви зробили такий вибір і наскільки важко було налаштуватися на іншу галузь бізнесу?

 За бажанням налаштуватися не складно. Тут швидше стоїть проблема у впровадженні нововведень, тому що український бізнес в цілому повернувся у 90-ті роки.

Чи підтримуєте Ви українських дослідників у власних генетичних розробках? Якщо розглядати Ваш бізнес, пов’язаний із тваринництвом: чи використовуєте Ви іноземні розробки?

Якщо говорити про свинокомплекс, який знаходиться в Кіровоградській області, то технологія ця на 100% іноземна, як і використана генетика. Вона завезена частково з Франції, а частково –  з Голландії. Це передові технології, які використовуються на сьогодні у тваринництві у всьому світі. Моя принципова позиція – це обов’язкове введення інновацій, але максимального результату досягати власними зусиллями.

Як Ви вважаєте, чому в Україні досі не створені науково-дослідницькі центри, які б підтримували український бізнес?

Введення будь-яких інновації – це складний та тривалий процес, який упродовж багатьох років треба удосконалювати та коригувати відповідно до потреб та тенденцій.  Якщо говорити на прикладі нашого свинокомплексу, то після вдалого використання іноземних технологій ми створили власну нуклеус-ферму.

Нуклеус-ферма – це відтворення генетики, яка з самого початку закладалася в поголів’я свинокомплексу. Зараз ми єдині в Україні, хто володіє  ресурсом по відтворенню цієї генетики. Безумовно, в основі лежать європейські технології, але нашим досягненням є те, що ми самостійно забезпечуємо стовідсотковий цикл виробництва.

А чи були спроби захопити Ваш бізнес, і які інструменти були використані?

З цим питанням ви звернулись за адресою… Мій батько починав створювати компанію ще з середини 90-х років, а у середині 2000-х вона вже була дуже велика і  успішна.

Наскільки мені відомо, Ваш батько, Станіслав Березкін, з нуля починав цей бізнес?

Мій батько – виходець із бідної сім’ї. Все, чого він досяг – винятково його заслуга. Я прийшов у компанію на початку 2000-х років, тоді  там працювало близько 400-500 осіб. На той момент компанія займалася переробкою насіння соняшника, подальшим його очищенням і упаковкою олії у пластикові пляшки. Це було тоді для України у новизну, адже традиційно, ще з Радянського Союзу, для олії використовувалися скляні пляшки. До того ж, третину – займав осад. Починаючи з 2000-х років, компанія почала активно розвиватися: до 2014 року було запущено 9 нових заводів і свинокомплекс, а загальна кількість працівників в 2013 становила 5 тисяч осіб.

Максиме, скажіть, а скільки податків Ви сплатили за останні роки?

Лише за останній рік  компанією було сплачено десятки мільйонів гривень податків у державну казну.

Ми завжди працювали чесно і відкрито, незважаючи ні на що. Зарплата усім працівникам завжди виплачувалась і виплачується офіційно з відрахуванням усіх податків до відповідних структур.

Повертаючись  до питання про тиск держави. Що саме трапилося з Вашою компанією?

Компанія «Креатив», починаючи з 2000-х років, завжди знаходилася в процесі бурхливого розвитку, адже були нові інвестиції, будувалися виробництва, створювалися нові робочі місця. Стратегія зростання компанії була розрахована, що в державі і в країні, в цілому, підтримуватимуться рівні умови — без серйозних і глобальних коливань. Але усі пам’ятають ситуацію, в якій Україна опинилася в 2014 році: війна, анексія, божевільна девальвація гривні. Це послужило одним із чинників розвалу компанії.

Відомо, що кілька років тому, Ви продали компанію «Креатив». Чому?

Було кілька основних чинників, які сприяли цьому. Перше — це нестабільна ситуація в Україні та божевільна девальвація гривні у 2014 році. А з іншого боку – військові дії та анексія Криму. Це спричинило ситуацію, коли європейські та іноземні банки закрили ліміти фінансування для українських підприємців. Для «Креативу» це стало дуже важким випробуванням, адже були величезні обсяги виробництва і, відповідно, були потрібні колосальні об’єми залучених обігових коштів.

Як Вам вдалося продати компанію?

Компанія мала істотні активи – це заводи по переробці олійних,   потужності яких на 2013 рік по переробці складали мільйон двісті тисяч тон насіння соняшнику щороку. Для усвідомлення масштабу – це близько 15-17% усього об’єму валового збору насіння соняшнику в Україні. Ми переробляли близько 300 тисяч тон бобів соняшнику, виробляли майже 150 тисяч тон у рік жирів і маргаринів, які використовувалися на внутрішньому ринку. Компанія мала дуже привабливі активи навіть у тій складній ситуації, в якій опинився «Креатив» у 2014-2015 роках, тому знайшлися зацікавлені люди, які хотіли придбати подібного роду активи.

Ви продали «Креатив» повністю чи залишили собі певний відсоток акцій? Можливо Ви почали розвивати нові напрями?

Ми продали лише частину активів, інша частина залишилася: зокрема, свинокомплекс у Кіровоградській області, маслоекстракційний завод потужністю 300 тисяч тон насіння соняшнику в рік, та ряд інших активів, які працюють і на сьогодні. І, звичайно, новий перспективний напрям для розвитку – майданчик у порту Іллічівськ. Це стратегічно цікавий порт, оскільки в Україні врожай зернових і маслянистих з року в рік збільшується, відповідно збільшується і експортний потенціал. Зазначу, що в Україні спостерігається гострий дефіцит портово-термінальних потужностей для перевалки  зернових і олійних, а також продуктів їх переробки: соняшникової олії, соєвої олії та ін.

Наскільки зараз Ви присутні в операційній системі бізнесу?

Я вважаю, що не може одна людина ефективно охоплювати безліч питань: треба або бути всередині системи, де ти займаєшся оперативним управлінням, або знаходитися над системою. Я зараз шукаю нові напрями, опрацьовую нові можливості, тобто працюю над системою, а операційним бізнесом займаються відповідні компетентні кадри.

Які можливості для відкриття нового бізнесу Ви для себе бачите? Чи плануєте розвивати напрямки без, так званої, географічної прив’язки?

Знаєте, я розглядаю себе і, відповідно, свій бізнес, виключно у рамках України. Завжди так було,  так і залишається. Україна — це аграрна країна, тому я бачу себе в Україні, безумовно, в аграрному напрямку. У мене є ідеї для розвитку вже існуючого бізнесу, але при цьому нові задумки також будуть йти в руслі агробізнесу із вдосконаленням в Україні власних технологій.

Нові напрями, я так розумію, потребують великих інвестицій?

Є різні напрями. Якщо говорити конкретно про портовий термінал, то він потребує інвестицій близько 70-80 мільйонів доларів.

Як Ви збираєтеся залучати нові інвестиції? Адже закордонні банки не інвестують, а з українськими є певні проблеми. До того ж ситуація ускладнюється регулярними публікаціями ЗМІ про вас та вашу родину з різною, доволі провокативною, інформацією.

Ви знаєте, на жаль, у пресі дуже багато неправдивої або перекрученої інформації щодо використання мною і членами моєї родини грошових активів компанії. Зокрема, моя сім’я за останні 3 роки стільки отримала негативу з преси, з Інтернету,  що немає бажання коментувати. Скажу лише одне, коли мова йде про господарську діяльність, то потрібно розуміти, що кредити, не бралися Березкіним, Івановим, Петровим або будь-якою іншою людиною. Гроші залучала компанія з певною метою: для обігу чи  під будівництво нового заводу. Так, я міг виступати поручителем по тому або іншому кредиту, Але, в цілому, це господарські стосунки двох суб’єктів: банку або будь-якої іншої фінансової установи і компанії, яка залучала гроші. Хочу наголосити, що усі кредити були оформлені згідно до чинного законодавства України.

Як Ви вважаєте, чому зараз ця тема почала так жваво обговорюватись?

 Не скажу, що ця тема нова. Адже можна прослідкувати хронологію подібних публікацій – вони періодично з’являються у ЗМІ починаючи з 2015 року. Коментувати причини подібного бруду не берусь, але думаю, що комусь вигідно знайти цапа-відбувайла, і, не розбираючись у деталях, зробити винними в цьому конкретному випадку Березкіних.

Яку пораду Ви можете дати як бізнесмен: підприємець має бути публічним, аби захистити себе?

Це особистий вибір кожного: бути публічним або займатися виключно бізнесом. Я знаходжуся в такій ситуації, що непублічним бути просто неможливо. Тиск відбувається не лише на мене і мою сім’ю, але й на підприємства, які є моїми бізнес-партнерами. Я не можу дозволити собі знаходитися виключно в юридичній площині, адже це на сьогодні не працює.

Нещодавно на своїй сторінці у Facebook ви анонсували створення так званої юридичної клініки. Як виникла ідея її створення?

Ідея з’явилася  місяць тому після останніх подій в юридичній площині. Саме вони стали поштовхом для створення, так званої юридичної клініки. Це не рідкісне явище: у багатьох університетах, навіть в Україні, існує така практика, коли студенти або аспіранти для напрацювання досвіду залучаються до роботи підприємцями, які не мають штату власних юристів та зосереджуються виключно на питанні розвитку бізнесу. Я хочу щоб такий інструмент як юридична клініка існував.

Розкажіть детальніше про механіку процесу: як вона працюватиме?

Зараз закінчується написання Статуту організації і визначається структура  роботи юридичної клініки. Будемо працювати в різних напрямках. Перше – грамотні юридичні консультації для малого та середнього бізнесу. Тому в штаті буде багато юристів, які є фахівцями в різних напрямках, а саме: кримінальне, господарське, адміністративне право. Безумовно, збиратиметься масив кейсів з усієї України, який  буде структуруватися відповідно до різних напрямів. Друге – робота гарячої лінії та особистий прийом громадян. У будь-якому випадку, головна мета – це створення організації, що надає практичну та своєчасну допомогу людям, які її потребують.

Я не можу не запитати про Ваше захоплення футболом.

Ще у дитинстві я активно захоплювався футболом. З роками це захоплення переросло у професійне хобі. У 2011 році, зайнявши пост Президента футбольного клубу «Зірка», я почав масштабний проект реконструкції Кіровоградського стадіону. Це був досить серйозний проект, але для мене ця команда, напевно, як частина сім’ї. Це усім відомо.

Вважається, що футбол це непогана інвестиція і доволі прибутковий бізнес.

Я хочу поспілкуватися з тими людьми, які стверджують, що в Україні це дуже прибутковий бізнес, і хай пояснять  за рахунок чого, і які клуби в Україні є прибутковими. Я вам із висоти семирічного досвіду президентства футбольного клубу скажу, що в Україні немає жодного фінансово прибуткового клубу. Тому футбол в Україні тримається виключно на ентузіазмі тих людей, які керують клубами. Це любов до футболу, і, безумовно, — до свого регіону, тому що у більшості випадків вони розвивають команди свого рідного міста.

 

І, останнє питання, Максиме, як Ви поєднуєте родину і бізнес? Дайте пораду нашим читачам.

Можу порадити таке: життя одне і його треба прожити так, щоб не шкодувати потім за марно втраченим часом. Приділяйте достатньо часу собі, своїй родині, але не забувайте про справи, які вас надихають.
Бесіду вела Анастасія Рагімова

 

В тему

Discussion about this post